Про байстрюків Америки.
Jul. 7th, 2011 12:27 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
shtundahttp://www.humanevents.com/article.php?id=44680
via![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
hojja_nusreddin
Енн Коултер, "Кейсі Ентоні - Мать-Одіночка Року"
Статистика цього явища є настільки приголомшливою, що відмову від позашлюбної дитини на користь її усиновлення слід прирівняти до жорстокого поводження з дітьми.
Різноманітні дослідження показують, що діти, які виросли у матерів-одиначок становлять близько 70% від загальної кількости неповнолітніх вбивць, злочинців, неповнолітніх матерів, наркоманів, самогубців, втікачів з дому та інших відльотів. Уявіть собі Америку, де на 70% менше цих соціальних розладів і ви побачите ту Америку, якою вона мала би бути. Те, що ми маємо сьогодні - зробило з неї знищення лібералами інституту шлюбу.
Дослідження ліберального "Прогресивного Інституту політики" у 1990 році показали, що якщо врахувати дані по матерях-одиначках, то різниця у рівнях злочинності між чорними і білими - зникає.
Між тим, дані по прийомних дітях, у середньому, виявляються кращими, ніж навіть по біологічних дітях з повних сімей.
Звичайно, є не так багато даних по прийомних дітях, бо вони не турбують нас постійно своїми проблемами. Наприклад, вони дуже зайняті управлінням компанії Oracle (Larry Ellison), округу Колумбія (Anthony Williams), або фантастичного політичного веб-сайту "Big Government" (Andrew Breitbart).
Результати чотирирічного дослідження, проведеного Дослідним Інститутом у Міннесоті виявили, що адаптовані підлітки відрізняняються більшим співчуттям, вищою самооцінкою та більшою кількістю близьких друзів, ніж їх неадаптовані однокласники з державних шкіл, а також є менш схильними до високо-ризикової поведінки, такої як схильність до крадіжок та пияцтва. В цілому, вони досягли вищого, ніж у контрольній групі рівня по 16-ти показниках добробуту.
Вони сильіше прив'язані до батьків, ніж їхні неадаптовані брати і сестри. Звійсно, на відміну від голлівудських фільмів де прийомні діти зображуються містично одержимими проблемою віднайдення своїх біологічних батьків, більшість адаптованих підлітків мало задумуються над тим, що вони - прийомні. Стів Джобс, наприклад, не виявляє особливого інтересу до свого біологічного батька і постійно поправляє людей, які називають його батьків "прийомним батьками", кажучи: "Це - мої батьки."
Ми могли б знищити хронічну бідність Америки вже завтра - якби тільки жінки почали знову вступати в шлюб до народження дітей.
Або ж відмовлятися від своїх незаконнонароджених дітей на користь їх адаптпції.
За період з 1979 до 2003 року, ми вийшли з приблизно 600 000 дітей що народжувались поза шлюбом, причому близько чверті з них було адаптовано, до 1,5 млн. позашлюбних дітей з менш ніж 1% з них (14 000), відданих на адаптацію. Ось чому Анджеліні Джолі і Мадонні постійно доводиться вести племінні війни за можливість адаптувати дітей третього світу.
Проведеним у 2008 році дослідженням під керівництвом економіста з Державного Університету Джорджії Бенджаміна Скафіді за найконсервативнішими оцінками, матері-одиначки коштують платникам податків 112 млрд. доларів щорічно - на додаток до того, що усим іншим з нас необхідно додатково стежити за своїми дітьми в той час як вони йдуть розважатись.
Це - ціна двох іракських війн або ж Обама міг би "зберегти або створити" півмільйона робочих місць за ці гроші.
Але насправді Скафіді недооцінив увесь тягар матерів-одиначок для суспільства, бо він не включив до своїх обрахунків додаткових витрат на матерів-одиначок закладених у програми боротьби з бідністю, такі як кредити на прибутковий податок.
Це робить його оцінки заниженими: у матерів-одиначок, у шість разів більше шансів бути в злиднях, ніж у одружених сімей. Понад 80% бездомних сімей - сім'ї матерів-одиначок.
Дослідження Скафіді також не враховує тягар матерів-одиначок на витрати правоохоронної діяльності через високу ймовірність злочинно занедбати або вбити своїх дітей.
85% матерів, які вбивають своїх дітей через недбалість - матері-одиначки.
Чума матерів-одиначок з її неминучим розпадом є викликаною дурним вибором певних шарів суспільства.
Знищення сім'ї є активною соціальною політикою лібералів.
Вони насолоджуються експериментами з життями інших людей і залишаючи платників податків наодинці з їх фінансовими проблемами.
Засоби масової інформації та голлівудські студії постійно видають пропаганду про радості і тріумфи матері-одиначки.
Так, наприклад, помітне наукове періодичне видання US Weekly відзначає матерів-одиначок у статті під назвою "Нові мами-одиначки і як вони це роблять", який ілюзорно проголошує, що "сестри роблять це для себе."
Ні, це не так. Вони "роблять це" через величезні і непрошені витрати для кожного чоловіка, жінки та дитини Америки. Вони роблять це необчислюваною ціною своїх власних дітей, таких, як безпорадна, невинна Кейлі.
У 2007 оглядач Нью-Йорк таймс написав про трьох золотошукачів, що боролись за право опіки над позашлюбною дочки Анни Ніколь Сміт: "Звичайно, це - позитивна зміна, що коригує несправедливість традиційних законів про шлюб і сімейних цінностей, які таврували байстрюків протягом усього життя".
Не можу допомогти йому помітити, наскільки більше позашлюбних дітей є у цілком інших обставинах - у постійному супроводі жорстокости, недогляду, самогубств, втеч та вбивств - тепер, коли цієї стигми більше немає.
via
hojja_nusreddinЕнн Коултер, "Кейсі Ентоні - Мать-Одіночка Року"
Статистика цього явища є настільки приголомшливою, що відмову від позашлюбної дитини на користь її усиновлення слід прирівняти до жорстокого поводження з дітьми.
Різноманітні дослідження показують, що діти, які виросли у матерів-одиначок становлять близько 70% від загальної кількости неповнолітніх вбивць, злочинців, неповнолітніх матерів, наркоманів, самогубців, втікачів з дому та інших відльотів. Уявіть собі Америку, де на 70% менше цих соціальних розладів і ви побачите ту Америку, якою вона мала би бути. Те, що ми маємо сьогодні - зробило з неї знищення лібералами інституту шлюбу.
Дослідження ліберального "Прогресивного Інституту політики" у 1990 році показали, що якщо врахувати дані по матерях-одиначках, то різниця у рівнях злочинності між чорними і білими - зникає.
Між тим, дані по прийомних дітях, у середньому, виявляються кращими, ніж навіть по біологічних дітях з повних сімей.
Звичайно, є не так багато даних по прийомних дітях, бо вони не турбують нас постійно своїми проблемами. Наприклад, вони дуже зайняті управлінням компанії Oracle (Larry Ellison), округу Колумбія (Anthony Williams), або фантастичного політичного веб-сайту "Big Government" (Andrew Breitbart).
Результати чотирирічного дослідження, проведеного Дослідним Інститутом у Міннесоті виявили, що адаптовані підлітки відрізняняються більшим співчуттям, вищою самооцінкою та більшою кількістю близьких друзів, ніж їх неадаптовані однокласники з державних шкіл, а також є менш схильними до високо-ризикової поведінки, такої як схильність до крадіжок та пияцтва. В цілому, вони досягли вищого, ніж у контрольній групі рівня по 16-ти показниках добробуту.
Вони сильіше прив'язані до батьків, ніж їхні неадаптовані брати і сестри. Звійсно, на відміну від голлівудських фільмів де прийомні діти зображуються містично одержимими проблемою віднайдення своїх біологічних батьків, більшість адаптованих підлітків мало задумуються над тим, що вони - прийомні. Стів Джобс, наприклад, не виявляє особливого інтересу до свого біологічного батька і постійно поправляє людей, які називають його батьків "прийомним батьками", кажучи: "Це - мої батьки."
Ми могли б знищити хронічну бідність Америки вже завтра - якби тільки жінки почали знову вступати в шлюб до народження дітей.
Або ж відмовлятися від своїх незаконнонароджених дітей на користь їх адаптпції.
За період з 1979 до 2003 року, ми вийшли з приблизно 600 000 дітей що народжувались поза шлюбом, причому близько чверті з них було адаптовано, до 1,5 млн. позашлюбних дітей з менш ніж 1% з них (14 000), відданих на адаптацію. Ось чому Анджеліні Джолі і Мадонні постійно доводиться вести племінні війни за можливість адаптувати дітей третього світу.
Проведеним у 2008 році дослідженням під керівництвом економіста з Державного Університету Джорджії Бенджаміна Скафіді за найконсервативнішими оцінками, матері-одиначки коштують платникам податків 112 млрд. доларів щорічно - на додаток до того, що усим іншим з нас необхідно додатково стежити за своїми дітьми в той час як вони йдуть розважатись.
Це - ціна двох іракських війн або ж Обама міг би "зберегти або створити" півмільйона робочих місць за ці гроші.
Але насправді Скафіді недооцінив увесь тягар матерів-одиначок для суспільства, бо він не включив до своїх обрахунків додаткових витрат на матерів-одиначок закладених у програми боротьби з бідністю, такі як кредити на прибутковий податок.
Це робить його оцінки заниженими: у матерів-одиначок, у шість разів більше шансів бути в злиднях, ніж у одружених сімей. Понад 80% бездомних сімей - сім'ї матерів-одиначок.
Дослідження Скафіді також не враховує тягар матерів-одиначок на витрати правоохоронної діяльності через високу ймовірність злочинно занедбати або вбити своїх дітей.
85% матерів, які вбивають своїх дітей через недбалість - матері-одиначки.
Чума матерів-одиначок з її неминучим розпадом є викликаною дурним вибором певних шарів суспільства.
Знищення сім'ї є активною соціальною політикою лібералів.
Вони насолоджуються експериментами з життями інших людей і залишаючи платників податків наодинці з їх фінансовими проблемами.
Засоби масової інформації та голлівудські студії постійно видають пропаганду про радості і тріумфи матері-одиначки.
Так, наприклад, помітне наукове періодичне видання US Weekly відзначає матерів-одиначок у статті під назвою "Нові мами-одиначки і як вони це роблять", який ілюзорно проголошує, що "сестри роблять це для себе."
Ні, це не так. Вони "роблять це" через величезні і непрошені витрати для кожного чоловіка, жінки та дитини Америки. Вони роблять це необчислюваною ціною своїх власних дітей, таких, як безпорадна, невинна Кейлі.
У 2007 оглядач Нью-Йорк таймс написав про трьох золотошукачів, що боролись за право опіки над позашлюбною дочки Анни Ніколь Сміт: "Звичайно, це - позитивна зміна, що коригує несправедливість традиційних законів про шлюб і сімейних цінностей, які таврували байстрюків протягом усього життя".
Не можу допомогти йому помітити, наскільки більше позашлюбних дітей є у цілком інших обставинах - у постійному супроводі жорстокости, недогляду, самогубств, втеч та вбивств - тепер, коли цієї стигми більше немає.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2011-07-07 09:49 pm (UTC)Але те, що шлюб це природнє для людини утворення - це однозначно.
От лише ще б подивитися по одностатевих шлюбах із адаптованими дітьми статистику...
no subject
Date: 2011-07-07 10:37 pm (UTC)Будь-який нормальний стейтмент довести до абсурду, їм - як два пальці об асфальт.
А статистика - буде, дайте строк.
Хіба-що - маятник ув протилежний бік відпрацює..
no subject
Date: 2011-07-07 10:51 pm (UTC)І що потім? Так звані "темні сторіччя", після яких і досі ще одностатеві відносини ще не відмилися :).
Тому хитнеться. Обов'язково. Причому так підозрюю, що дуже швидко, бо зараз все дуже швидко відбувається.
До речі, нинішній "цивілізований" світ і відношення до країн "третього світу" мені дуже нагадує ту саму римську імперію й відношення до варварів.
Про це ще Честертон дуже гарно писав. І про "темні сторіччя" як своєрідну спокуту за гедонізм і розбещеність "цивілізованого світу", що був перед тим. От лише питання, хто буде новими вандалами в наші часи.
no subject
Date: 2011-07-08 12:54 am (UTC)Про античні часи - все правильно, хоча, аскетизм і у дохристиянську добу достатньо широко практикувавсь, так що самообмеженнями різного типу важкувато було кого-небудь здивувати.
Реальна жеж жопа почалась з початком цезаропапізму.
І, саме, для того, щоб покарати за цеє нецарськеє діло, Бог регулярно і послідовно відбирав розум.
І - у церковних єрархів.
І - у державних.
От Вам і темні сторіччя.
Які у деяких спектрах нічим не темніші за нинішні часи, да...