Жадність фрайєра згубила.

Або Маленька Імігрантска Драма.
Учора наша автентична американська невісточка запросила старих на обід.
З нагоди дня її народження.
Першого, до речі, ув статусі, власне - української невістки.
Обід накривали на ісконно-американській терирорії: ув буфеті казіно на канонічних землях однієї із навколишніх індіянських резервацій.
Буфет ув Америчці - це така забігайлівка, де платиш фіксовану суму на вході і їси, скільки влізе. Ув середовищі пост-совєцьких - дуже популярна ув перші п'ять-сім рочків після приїзду, потім, як правило - наїдаються.
І, наскільки знаю, аналогів ув есенге - немає й досі.
Не зважаючи на глобалізацію стрімким домкратом.
Буфети жеж ув казіно - мають найкращі співвідношення ціна-вибір-якість.
Ну і, звичайно - свято кендюха для аматорів сіфуда.
( Read more... )